Коли повість «Сто днів до наказу» вперше опублікували, її назвали наклепом на Радянську армію. Тим часом ідеться в ній про звичайних хлопчаків, які на два роки перетворилися на солдатів, про їхні казармені будні, про те, як нормальна чоловіча дружба легко співіснувала тут із жорстокістю так званих нестатутних відносин. Ну і, звісно ж, про листи, які вирішували, часом безповоротно, чиюсь долю.