Вірші

Мабуть, Євген Євтушенко — єдиний поет, якому не потрібне представлення. Як би не змінювалося ставлення до його поезії — від захопленого в 60–70-ті роки до більш ніж скептичного наприкінці 90-х — його ім’я й нині здатне зібрати значну аудиторію. Звісно, ви не очікували, що вірші Євгена Євтушенка читатиме сатирик Михайло Задорнов! Сатирики вчать людей тому, що не треба любити, а поети — тому, що треба. Але знаєте, у чому ще різниця між сатириком і поетом? Коли в суспільства немає надій, кумирами стають сатирики; коли надії є — потрібні поети. А коли сатирик читає вірші великого поета великої країни — це добрий знак!

Зміст:

001 - страта Степана Разіна (з поеми «Братська ГЕС»)
002 - Метаморфози
003 - Зустрічі з тобою тепер у лікарні...
004 - Бабусі
005 - Алла
006 - Давайте, хлопчики
007 - Любима, спи
008 - Карликові берези
009 - Армія
010 - Уходять матері...
011 - Толстой (з поеми «Казанський університет»)
012 - Монолог колишнього попа
013 - Казка про російську іграшку
014 - Завжди знайдеться жіноча рука...
015 - Я бачив, як на Командорах
016 - Нефертиті
017 - Лобачевський (з поеми «Казанський університет»)
018 - Громадяни, послухайте мене! (М.Задорнов і Є.Євтушенко)
019 - Ідуть білі сніги