Не всі жінки народжуються для кохання. Деякі народжуються нести смерть і руйнування. Можливо, не варто було Бьйорну брати до себе приблудну дівицю з таємничої Затоні. Смердюче й дивне поселення — ця загублена в болотах Затонь. Не люди — мертяки. «Поговаривали, ніби в Затоні живе старий чаклун зі своїми когорюшами, лембоями та іншими кромешниками й має він дивовижну силу переходити із живого світу в світ мертвих. А від незваних гостей ховається на межі між живими й мертвими — тож його і не застати». Навіть такого бравого воїна, як Бьйорн, від спогадів про цю глухомань мимоволі стискає серце. То хто ж насправді його дивна супутниця Аїша? Що вона несе могутньому воїну — любов чи смерть? Слов’янські міфи, скандинавські саги, ненависть і кохання, долі простих людей і великих ярлів химерно переплітаються в черговому романі зі скандинавського циклу Ольги Григор’євої «Зграя» (2005 р.).