Статті критиків про російську літературу. Бєлінський. Добролюбов. Писарєв

Його називають владним королем. Підкачаний блондин із виглядом бога, казковим статком і зв’язками з мафією. Ланс Джонсон — той самий хлопець, до якого в кампусі Вудкрика всі йдуть, коли треба що завгодно. І я маю на увазі — справді що завгодно.

Його думку слухають декани й майже весь викладацький склад, включно з професором, у якого я працюю асистенткою. Перед Лансом буквально стеляться всі. Всі — окрім мене.

І дарма. Адже від мене напряму залежить його академічне майбутнє. Він це знає. І, схоже, отримує особливе задоволення, доводячи мене до білого жару. Ланс грається зі мною, ігнорує особисті межі та відверто провокує. Йому байдуже, що я можу вплинути на його оцінки. І його зовсім не хвилює, що в мене є хлопець.

Він називає мене ідеальною маленькою королевою краси. Іграшкою, яку йому аж ніяк не терпиться зламати. Схоже, найнебезпечнішою людиною, яку я коли-небудь зустрічала, став саме він.

Якщо він мене поцілує — я зникну остаточно…