Старі капітани. Новели

У цих оповіданнях читач знайде все, що належить бути в класичних оповідях про відважних мореплавців. Є тут відчайдушне голодне повстання на борту й пройдисвіт, що вирушив у море шукати пригод, є таємне полювання за зниклим скарбом і підступна змова команди проти свого капітана, є палке кохання помічника до капітанової доньки, і взагалі вітрила, кубрики та трюми, набиті порохом. Правду кажучи, тут борт кораблів не огортає гарматний дим і не піднімаються на щоглах чорні прапори з черепом і схрещеними кістками, а капітани тут не з тих, хто співає:

П’ятнадцять людей на скриню мертвого.

Йо-хо-хо, і пляшка рому!

Пий — і диявол доведе тебе до кінця.

Йо-хо-хо, і пляшка рому!

Та й звідки взятися в цих оповіданнях гарматній пальбі й піратам, якщо події відбуваються не вісімнадцятому столітті, а в другій половині дев’ятнадцятого, і не в далекому Карибському морі, а на річках і біля берегів доброї старої Англії!

Капітани, помічники й бешкетники, про яких ітиметься, плавали на непоказних баржах та шхунах, доставляючи скромні вантажі з оптових складів десь на Темзі до крамниць, майстерень і заводиків провінційних містечок на узбережжі Уельсу чи Корнуоллу; вони й золота з іспанських галеонів не бачили, цілком задовольняючись скромною платнею, яку їм видавали готівкою просто з виручки за фрахт. Їхні команди складалися з помічника, двох-трьох матросів, кокa да юнги, або й узагалі з одного лише помічника, який за сумісництвом виконував усі інші корабельні обов’язки. Та навіть цим труженикам малого каботажу доводилося переживати чимало захопливих пригод, і саме про це розповідає відомий англійський письменник-гуморист Вільям Уаймарк Джейкобс (1863–1943).

Так написав у передмові до цього збірника Аркадій Натанoвич Стругацький — він же й переклав ці оповідання російською мовою під псевдонімом С. Бережков.

ЗМІСТ:

Передмова

Просолений капітан

У погоні за спадщиною

У павиньих пір’ї

Бідні душі