Якби сучасному п’ятикласнику трапилася пляшка, в якій ув’язнений всемогутній джин, страшно уявити, скільки бажань довелося б виконувати бідному старому. Але в радянські часи все було інакше. «Старий Хоттабич» — це книга про ідеали й цінності минулої епохи СРСР. Хай у цій епосі було чимало недоліків, та не можна заперечувати, що були й свої переваги. Наївний Волка навіть не намагається якось масштабно скористатися здібностями свого нового друга, а радше хвилюється про оточення й про самого горе-волшебника, допомога якого часто виглядає комічною й несвоєчасною. Досить згадати, у що Хоттабич перетворив футбольний матч, роздавши кожному футболісту по м’ячу, щоб вони не мучилися. Або як він подарував своєму улюбленому Волці повний рот золотих зубів. Те, що для сучасної людини здається абсурдним, для джина з казки виявляється цілком природним. Це зіткнення світосприйняття старого з далекого минулого й наївного піонера подано в захопливій і гумористичній формі.
«Старий Хоттабич» — гарна добра казка, яка дозволяє не лише посміятися, а й подивитися на звичайні речі під іншим кутом.