Старий

Як окреме видання текст уперше вийшов у берлінському видавництві I. П. Ладыжникова (рік не вказано; імовірно, не пізніше 1921 року).

П’єсу «Старий», як зазначав М. Горький, було написано в 1915 році. Її перша постановка відбулася 1 січня 1919 року на сцені Державного академічного Малого театру.

Машинописні копії з авторськими виправленнями (Архів А. М. Горького) та режисерський примірник, що зберігається в музеї Малого театру й датований 23 жовтня 1918 року, показують, що першодрукований текст «Старого» в I. П. Ладыжникова відтворював ранню редакцію п’єси. Саме за цим варіантом твір згодом друкували в наступних зібраннях творів М. Горького. Однак цей текст не був останнім, затвердженим автором. У 1922 році «Старий» з’явився в переробленому вигляді в «Петербурзькому альманасі» (Петербург — Берлін, 1922, книга перша), але й ця версія виявилася не остаточною. В Архіві А. М. Горького зберігається примірник окремого видання Ладыжникова з дуже значними авторськими правками та трьома рукописними вставками (одна — до третьої дії та дві — до четвертої). У цій останній редакції п’єсу було надруковано в 1924 році одним із нью-йоркських видавництв англійською мовою під назвою «The Judge» («Суддя»).

«Старий» безпосередньо співвідноситься з публіцистичними статтями М. Горького 1913 року — «О карамазовщине» та «Еще о „карамазовщине“». У передмові до згаданого американського видання Горький писав: «У п’єсі „Старий“ я намагався показати, як огидний чоловік, закоханий у власне страждання, який вважає, що воно дає йому право помститися за все те, що йому довелося пережити. Але якщо людина переконана в тому, що страждання дає їй право вважати себе винятковою особистістю та мстити іншим за свої нещастя — така людина, на мою думку, не належить до тих, чия повага іншими є заслуженою. Вам це стане зрозумілим, якщо ви уявите собі людину, яка підпалює будинки й міста лише тому, що їй холодно!» (Архів А. М. Горького.)