З дитинства я терпіти не могла дві речі — побутову магію й хлопця, який жив поруч.
Минули роки, я виросла в завидну наречену, а хлопець — у зірку магболу. Ми й досі живемо поруч, але вже в студентському гуртожитку, і так само не можемо терпіти одне одного.
Ніхто не оголошував перемир’я в нашому багаторічному протистоянні, але одного вечора він прийшов на мою кухню, і відтоді не відходить від мене ні на крок.
От я й не зрозуміла: це він що, доглядає за мною?!