— Навіть не підходь до мене! — я стискаю кулаки й дивлюся прямо на ненависного мажора.
— І що буде? — він криво усміхається.
— Побачиш!
Одним невловимим рухом він опиняється поруч, жорстко хапає мене за підборіддя.
— Ти не втечеш від мене, лялечко.
Я підгинаю коліно.
— Б’ємося, що буде боляче?
— Боліти буде тобі, — короткий хрипкий смішок, — коли я тебе кину.
❃❃❃❃❃❃
Артур Уваров поклав на мене око. Не дає дихати, переслідує всюди. Але я ж розумію, що ми живемо в різних світах, і з наших стосунків нічого доброго не вийде.
І точно! Перше ж зіткнення закінчується трагедією.
Але Артур не здається, і через рік ми зустрічаємося знову…