Коли ректор “впріг” мене в позанавчальну діяльність, я й уявити не міг, що зможу поєднати приємне з необхідним. Але приємне все ж з’являється — у драмгурток зі мною ходить дуже мила дівчина. Дражнити таку — кайф неймовірний: на наступний день хочеться ще. А потім тягне й на більше… І в якийсь момент уже й не впевнений, що вийде далі без неї.