Спірас. Книга 1

«Ваша світлість, поспішаю відповісти на Ваше послання з усією повагою, що вимагається при зверненні до Вашої, такої знатної особи… Як же дістало спілкуватися з вашим князівським жо… (закреслено) милістю за правилами! Короче, друже, до біса ввічливість. Письмо твоє отримав. Відповім спершу на друге питання, яке ти дуже мило, але не спритно замаскував під перше (наступного разу не витрачай папір: я ні за що не повірю, що тобі нецікаві мої справи та здоров’я).

Отже, по суті: привези своїх спиногризів до мене в школу, якщо тобі не шкода рідних князівен. Або хлопці так провинилися, що ти вирішив зробити їх простими штатними чарівниками? Ну ти завжди був садистом, і, бачу, з роками ще дичавієш. Тільки зміни їм обличчя! Бо хтось може вирішити, ніби моя помийка стала пристойним місцем, раз сюди віддають князівських синків.

На цьому залишаюсь вашим покірним слугою… усе інше лайно, яке твоєї милості хочеться бачити в кінці листа, можеш дописати сам. Аластер Рікмор, директор Школи ім. А. Рікмора»