Інна Ґофф прославилася не лише як прозаїкиня й поетеса, а насамперед як авторка популярних пісень — «Русское поле», «Я улыбаюсь тебе», «Август», «Когда разлюбишь ты», «И меня пожалей». Їх співали Марк Бернес, Майя Крісталінська, Йосип Кобзон, Анна Герман. Її проза поетична за своєю природою: вона сповнена образів, тонких почуттів і ліричного звучання.
Тексти Ґофф різноманітні за жанрами та інтонаціями: тут і спогади про юність та роки війни, і розповіді-роздуми про долі та творчість письменників, і імпресіоністичні замальовки, і мандрівні історії про поїздки до Італії, Карелії, Підмосков’я.
Дійові персонажі цієї книги жили більше ніж півстоліття тому, але їхні переживання впізнавані й сьогодні: вони люблять і сподіваються, помиляються, розчаровуються й усе одно продовжують вірити. Мати солдата, щойно повернувшись зі служби, не готова прийняти, що син подорослішав і збирається одружитися, і всіма силами намагається зруйнувати його стосунки. Дівчинка, піддавшись умовлянням тітки, пише незнайомці, яка надіслала лист її батькові, ніби в родині все чудово, не уявляючи, до яких наслідків призведе ця таємна витівка. Досвідчений лікар, щойно дізнавшись про тяжку хворобу, не наважується сказати правду дружині та дочці й подумки складає прощальні листи своєму давньому коханню — листи, яким не судилося бути прочитаними. А подружня пара накриває стіл у очікуванні старого друга й його «цілком нової» дружини, але не може забути колишню близькість із його першою дружиною Маришою й мимоволі порівнює минуле з теперішнім.