У 1891 році, на село, де живе одинадцятирічний Прошка, обрушується голод. Прошка втрачає сестру й батьків. десь у N-ій губернії є у нього дядько Савелій, і Прошка одержимий бажанням знайти рідню. Він залишає притулок і вирушає на пошуки.
Та біда в тому, що Прошка не пам’ятає адреси. То в Петровці живе дядько, то в Покровці, то в Миколаївці. Прошка бідствує й одного разу забредає на хутір, про який кажуть — погане місце. Він кружляє лісом і ніяк не може вирватися з цього дивного хутора.