Сокіл і Ластівка

«Я лежала, засунувши голову під подушку, і повільно, але вірно виходила з себе.

За стіною надривався бідолаха Кіпєлов, якого мучили вже по п’ятому колу. Я рахувала.

— «А-а-ангельскааая пыыыль! Це со-о-он і бы-ы-ыль!»

Мені дуже-дуже хотілося встати й, змотавшись у сусідню квартиру, влаштувати вічний сон сусідці — та, власне, і належали такі приголомшливо потужні колонки…»