— «Коли твій чоловік скаже дружині, що вони розлучаються? Ти народила йому сина, а вона — порожня. Я чула, що навіть від колишнього чоловіка вона не змогла завагітніти». Надя почула розмову двох жінок і чомусь звернула на них увагу. Дитина в візку кричала та вередувала, але вони його ігнорували, і в Надії серце кров’ю обливалося. Їй не судилося пізнати радість материнства. Так важко дивитися, як інші не цінують небесний дар, який їй доводилося лише мріяти отримати.
— «Михайло Архипов — справжній чоловік, а в цієї Наді проблеми в житті. Нам треба трохи почекати». Надя завмерла. Вони говорили про неї та її чоловіка, але вона не могла в це повірити. Серце її стукнуло раз. Ударило боляче в ребра. Ні! Він не міг! Її Міша не міг їй зрадити! Не після того, що вона пережила. Він не міг її зрадити! Так гидко й підло!»