Події роману відбуваються в середньовічній Франції. Собор Паризької Богоматері — реальне місце. У ті далекі часи світом правили релігійні й моральні омани, палали багаття інквізиції. Зеленоока циганка Есмеральда вирізнялася неземною красою — і саме через це їй було призначено загинути. Надто багато хто хотів бути з нею, надто багатьох вона захоплювала. У підсумку невинна дівчина з ангельською зовнішністю стала жертвою інтриг і мисливців за її красою.
Два герої — Клод Фролло і Квазімодо — уособлюють протилежності. Один потворний внутрішньо, інший — зовні. Обоє закохані в прекрасну Есмеральду. Один намагається її врятувати, а інший губить. Таке протиставлення відкриває дві сторони любовного почуття: бажання володіти, яке призводить до знищення об’єкта кохання, і готовність до самопожертви та прощення. Проте прекрасна дівчина не любила ні того, ні іншого. Її серце належало капітанові королівських стрільців. Але цій парі не судилося бути разом.
Собор Паризької Богоматері безпосередньо пов’язаний із усіма героями роману, у якому автор зображає найрізноманітніші грані кохання: від звичайної хтивості до невинного дитячого почуття.