«Чого ти тулишся, кицю? Виходь на світло. Хочу тебе розгледіти».
Голос мага виявився сильним і глибоким. Моррі здригнулася. Але взяла себе в руки й, намагаючись не показувати збентеження, що сиділо в душі, зробила пару кроків уперед.
У чаклуна була постать бійця, дві короткі шрами на биковій шиї й в’язь напівпрозорих магічних татуювань по всій груднині. Він і досі не рухався — лише дивився, ліниво й спокійно.
«Гаразд. Гарна. Навіть краще, ніж я очікував».