Ця історія могла статися де завгодно, і героєм у ній міг бути хто завгодно. Бо жорстокість, підлість і черствість не мають ні географічних координат, ні імен, ні національностей.
На Собачому архіпелазі стається інцидент: на берег викидає три трупи. Троє темношкірих чоловіків — імовірно, нелегальні мігранти — потонули, не допливши до заповітної землі, де розраховували знайти хоча б нормальне життя. Впливові люди острова вирішують позбутися тіл, скинувши їх у кратер вулкана: у розслідуванні ніхто не зацікавлений — особливо ті, хто заробляє на нещастях нелегалів. Але, як завжди, серед натовпу жорстоких і байдужих знаходиться той, хто прагне справедливості. І, як завжди, його приречено.
Та є Вищий суд — він не дозволить тим, хто винен у смерті інших, жити спокійно. Острів перетворюється на місто, описане «в одному російському романі»: мертве місто, перетворене на Зону. Місто, куди ніколи не повернеться життя.