Про геніїв і прості радощі, про біль і вічні цінності, про любов і ту саму по-людську (а інколи й по-собачу) річ, що є в кожному.
Дмитро Воденников — відомий поет і блискучий есеїст, автор і ведучий, господар такси Чуні, за життям якої вже кілька років стежить увесь Facebook.
У «Снах про Чуню» — концентрація слова й думки. Воденников жартома розповідає про головне та важливе: для себе — зокрема, і для всіх нас — загалом: про геніїв і прості радощі, про біль і вічні цінності, про любов і про те людське (а інколи й собаче), що є в кожному.
«Від долі не втечеш. Ось і я не відкотився від неї, як приречений на лису колобок.
— Здрастуйте, мене звати Дмитро, і я не збираюся купувати в вас таксу! — так почав я розмову, і тепер мені дивно, що на тому кінці неіснуючого дроту не поклали слухавку.
— І не треба, — був мені відповідь. Так доля завжди розмовляє, коли вона Доля.
Світило сонце, світ був сповнений надій, але не для мене». (Дмитро Воденников)