Смерть секретарки. Еротичний детектив часів застою

Борис Носик відомий передусім своїми роботами про Ахматову, Модільяні, Набокова та Швейцера, а також чудовими перекладами англомовних письменників.

У цій книзі він постає як прозаїк — тонкий, іронічний і сумний, зі своїм легко впізнаваним і ні на кого не схожим стилем.

«Якщо строго кажучи, ніякої особливої потреби “обмивати” нову квартиру фотографа Гени Буриліна у співробітників редакції не було. Спільні редакційні попійки часто, можна навіть сказати, цілком регулярно відбувалися тут же, в приміщенні самої редакції (було навіть вироблено систему часткового й повного маскування, а також осадного положення на випадок приходу великого начальства) — попійки з приводу здачі номера, з приводу зарплати, з приводу приходу автора, який хотів пригостити редактора, а також невеликі редакційні урочистості з приводу днів народження, іменин, народних і революційних свят. Попійки виникали природно, без напруження, усе відбувалося тут же, на місці, тож можна було затриматися на годинку-другу після роботи, а не тягнутися в те саме Ясєньєво-Бірюльово-Борисово десь на краю світу — то чи ще Москва, то чи вже Тула…»