Гострі, ніби відчайдушний крик у глухому провулку, історії про протистояння кримінального зла й чесних, відданих службі сищиків карного розшуку.
Початок 1970-х. Спокій провінційного волзького містечка руйнує страшний злочин: на околиці, в телефонній будці, ножем убито молоду жінку, поруч — розірвана дамська сумочка. Усе виглядає як звичайний розбій. До розслідування підключають капітана міліції Костянтина Немировича, якого нещодавно «відправили в заслання» з столиці. Майже одразу він помічає: місцеві оперативники прагнуть поставити крапку якомога швидше, повісивши провину на першого-ліпшого. Але згодом стається друге вбивство — дивовижно схоже на перше. Немирович розуміє: у місті діє невідомий маніяк, і далі відступати не можна — час самому перехопити ініціативу й оголосити йому війну.
Таких людей було багато — тих, хто без жодних ваг входив у сутичку, де вирішує не лише закон, а й особиста сміливість.