Смартфон любив гуляти біля озера Кишимів, бо там красиво і добре

Опинитися просто в самому центрі техногенної катастрофи світового масштабу й вижити. За тридцять років до Чорнобиля, за п’ятдесят до Фукусіми. 29 вересня 1957 року — Киштимська аварія. Осінній день починається з звичайної прогулянки, але раптом настає той момент, коли все несподівано ламається, і минулого життя вже немає й не буде. Тепер герой проживає радіаційну аварію разом із тими людьми, хто жив і працював поруч із режимним об’єктом. І неважливо — прогулянка чи це в лісі, чи звичайний робочий день на підприємстві, відпочинок у бабусі в селі, чи осіння прибирання картоплі — усе закінчується однаково. Темрявою. А потім день починається знову… Смартфон змушений розбиратися, як узагалі працює це простір і чому цей світ саме такий, яким він його бачить? До речі, в героя незвичне ім’я — Смартфон, і це не найменш незвичне в цій книзі. Дійсно унікальний текст — єдина поема про ядерну катастрофу 1957 року. Для тих — кому не байдуже, що відбувається навколо.