— Що ви тут робите? — дивуюся я й натягую на себе ковдру, яку він встиг із мене скинути.
— Як що? — запитує він, влаштувавшись на моєму ліжку. — Пункт сімдесят дев’ятий нашого договору. Пам’ятаєш?
— Пам’ятаєш тут, як же! У нього сто сторінок контракту! У мене не було часу стільки читати!
— Я тобі допоможу, — тихо повідомляє він, і я вже сподіваюся, що в ньому є хоча б щось добре, як раптом… — Дружина має піклуватися, щоб чоловік був у чудовому настрої. Чую: я буквально за крок від того, щоб мій настрій зіпсувався. Можна сказати, я ледве тримаюся!
— Смію нагадати, що в нас з вами фіктивний шлюб! Без інтиму! Інакше вам належить штраф.
— Так? — Він ненадовго замислюється, а потім нахиляється наді мною й видихає мені в губи: — Та мені байдуже. Заплачу!