—Не від мене, часом, ти ховаєшся? — Він сканує мене суворим поглядом.
—Ти розпускаєш такі чутки про нас, що нам час би йти до ЗАГСу, а не в хованки грати. Як ти вважаєш? Я вважаю, що пити — це погано, навіть на весіллі найкращої подруги. Бо, здається, я переспала з батьком нареченого. Не пам’ятаю. Взагалі нічого не пам’ятаю… Але ж тепер не питати ж у нього?
—Нічого не вийде! — поспішаю заперечити.
—Мені нема коли! У мене вже заплановано п’ять побачень на цьому тижні!
—Гм, — він задумливо тягне, — а вихідні, як я розумію, вільні.
—Тобто… між нами все-таки щось було? — Він незадоволено примружується, і, мабуть, це найкрасномовніша відповідь.