Випадок на вузловій станції
12 год. 29 хв.
Мова
російська
Автор
Олексій Варламов
Автор
Олексій Варламов
Читець
Станіслав Іванов
Читець
Станіслав Іванов
Опис
Лауреат «Великої книги» Олексій Варламов розмірковує про російський характер — про те, як на звивистих шляхах людина інколи рятується завдяки тим, кого зустрічає дорогою.
Олексій Варламов — прозаїк і філолог, дослідник російської літератури ХХ століття, лауреат премії Олександра Солженіцина та «Великої книги».
«Випадок на вузловій станції» — це не просто збірка оповідань, а ціла територія російського життя, де на одній лінії несподівано опиняються «потяги» різних часів: від дореволюційного заслання до бурхливих дев’яностих. Німий мандрівник, продажний журналіст, купецька донька, позбавлена права голосу, і професор, готовий обміняти Гентський вівтар на дешеву пристрасть, — ці герої ніколи не обирають прямого маршруту. Вони блукають чужими містами, зникають у степах, мерзнуть на випадкових полустанках і знаходять прихисток там, де найменше на нього розраховували.
Варламов показує, як страшно й одночасно прекрасно залишатися людиною в епоху, коли «все перемішалося» і зникли звичні опори — і віра, і невіра. Це пронзива проза, майже фізично відчутна, про російський склад душі в традиції Лєскова, Буніна та Шукшина, де єдиною справжньою таємницею стає зв’язок між людьми.
Олексій Варламов — прозаїк і філолог, дослідник російської літератури ХХ століття, лауреат премії Олександра Солженіцина та «Великої книги».
«Випадок на вузловій станції» — це не просто збірка оповідань, а ціла територія російського життя, де на одній лінії несподівано опиняються «потяги» різних часів: від дореволюційного заслання до бурхливих дев’яностих. Німий мандрівник, продажний журналіст, купецька донька, позбавлена права голосу, і професор, готовий обміняти Гентський вівтар на дешеву пристрасть, — ці герої ніколи не обирають прямого маршруту. Вони блукають чужими містами, зникають у степах, мерзнуть на випадкових полустанках і знаходять прихисток там, де найменше на нього розраховували.
Варламов показує, як страшно й одночасно прекрасно залишатися людиною в епоху, коли «все перемішалося» і зникли звичні опори — і віра, і невіра. Це пронзива проза, майже фізично відчутна, про російський склад душі в традиції Лєскова, Буніна та Шукшина, де єдиною справжньою таємницею стає зв’язок між людьми.
100%
24:46
01
16:21
02
17:49
03
21:59
04
22:00
05
50:31
06
13:38
07
28:33
08
15:34
09
21:08
10
12:50
11
31:47
12
21:47
13
24:13
14
16:46
15
25:15
16
45:50
17
16:50
18
18:00
19
14:47
20
21:35
21
27:15
22
13:57
23
31:43
24
30:13
25
18:00
26
17:17
27
13:16
28
27:20
29
44:47
30
22:02
31
21:36
32
