Сліпі соняхи

Уперше російською — головна сенсація іспанської літератури нового століття. Альберто Мендес написав за своє життя лише одну-єдину книжку і помер того ж року, коли вона побачила світ, але «Сліпі соняхи» справили ефект бомби, що вибухнула. Книжка отримала безліч премій (зокрема головну в Іспанії — Національну літературну премію), стала бестселером, була перекладена багатьма мовами (американська історія «Сліпих соняхів» почалася з публікації частинами в найпрестижнішому журналі «Нью-Йоркер») і стала основою однойменного фільму, висунутого від Іспанії на «Оскар».
Начебто банальність, що в громадянській війні не буває переможців, проте Мендес розповідає про тотальну національну поразку — на рівні людської природи, на рівні душі. Книжка складається з чотирьох історій, з ювелірною тонкістю переплетених між собою, і кожна з них має назву: «Поразка перша», «Поразка друга» і так далі. І в цих абсолютно нелюдських умовах, коли вбивають не за те, що ти зробив, а за те, що ти думаєш, люди продовжують жити і навіть кохати. Тут капітан франкістської армії напередодні перемоги дезертирує і здається в полон приреченим на поразку республіканцям, тут молодий поет тікає в гори зі своєю вагітною коханою, ув’язнений віолончеліст вибудовує багатоярусну споруду брехні задля порятунку лише для того, щоб її зруйнувати, а хтивий диякон маскує гріховне жадання кровожерливими закликами до помсти…