Повість «Сліпий музикант» сам Володимир Галактіонович Короленко називав етюдом. Так у той час учені називали свої дослідження в тій чи іншій галузі. Справді, письменник розглядає формування особистості свого героя Петра Попельського, народженого сліпим, і з точки зору особливостей фізіології, і з етичної точки зору.
З усією переконливістю Володимир Галактіонович доводить, що фізична сліпота не така страшна, як сліпота духовна. З дитинства прагнучи бачити, Петро Попельський справді прозріває — коли знайомиться зі справжнім стражданням, безправ'ям і злиднями; коли власна фізична вада виявляється не такою вже й суттєвою перешкодою для повної самореалізації.