«Слабке серце» Федора Михайловича Достоєвського написано в типовій для автора манері. У ньому виражено всю безмежність страждання людського серця, біль за ці страждання, жорстокість експлуататорського суспільства, неможливість особистого щастя й неможливість його прийняття. Та попри це, в невеликій повісті навіть немає спроби знайти реальний шлях боротьби за визволення від страждання, приниження й несправедливості. Герої Достоєвського повністю випивають чашу стражденних і водночас відкривають дивовижну красу душі, яка може безкорисливо, безмежно сильно любити і бути відданою.