Слабо не закохатися?

«Ми ж з тобою друзі! Нам потім буде соромно!»

— «Та кинь.

Це ж просто гра. Краще соромно, ніж ніколи». І з цими словами Артем крокує до мене, обхоплює моє обличчя гарячими долонями і… цілує.

Він — мій найкращий друг. І ми з дитинства грали «на слабо». Покататися на даху тролейбуса, з’їсти таргана або скупатися у фонтані в центрі міста? Та дрібниця!

Юність прощає багато, а підліткове бунтарство не знає меж. Ми росли пліч-о-пліч, постійно випробовуючи одне одного немислимими завданнями.

Але найскладнішим із них виявилося не закохатися в нього.