Крізь сльози до зірок

Час невблаганний. Час неможливо перемогти. Але чи може він вилікувати біль від зради близької людини? Прірва розлуки. Безодня зради. І тільки очі коханого — в очах моїх дітей, його дітей — лише їм можна вірити. Вони пробачать усе. Або… Є надія? Її очі переслідують мене уві сні. Голос витягав мене з пекла. Її немає в моїх руках — мій найстрашніший кошмар. У ньому я живу довгі сімнадцять років. Лише граючись зі смертю в хованки, я вимикаюся. І тільки мої очі на обличчях її дітей дарують надію.