Скунскамера

«Мені сорок років. Пора підводити підсумки й почати розбиратися в собі. Отже, я боягуз, я сором’язливий, я занадто серйозно ставлюся до життя. І нарешті, я не вмію фантазувати». (Андрій Аствацатуров, «Скунскамера»)… …

Ця книга призначена всім, хто любить захопливі історії. Я читав і усміхався. «Скунскамера» провокує особливий сміх — скрипучий і такий, що залишає гіркий післясмак. Світ Аствацатурова — світ нарікань, сутулого існування — світ або маленький світ, який особисто мене чарує. (Сергій Шаргунов)… …

«Скунскамера» — это аствацатурівське місто, простір: замкнений і різко пахне страхом спостерігача; кунсткамера, паноптикум просто неба, де виставлені курйози й смішні дурниці трьох імперій, що змінили одна одну — царської, радянської та ліберальної. (Лев Данілкін, “АФІША”)