Приховані почуття

— Як мені його повернути? — шепочу в розпачі, дивлячись на фото колишнього, обійнятого з якоюсь дівчиною.

— Легко! Знайди гідну заміну — і він сам прибіжить до тебе, підігнувши хвіст.

— Де ж мені її шукати? — гірко усміхаюся я, а Лера піднімає брову й із натяком киває туди, де, міряючи кроками лікарняний коридор, бродить сам Князєв.

Я нервово ковтаю. Може, він справді той, хто мені потрібен? Багатий, дорослий, впливовий… І, схоже, явно зацікавлений мною.

Я кидаюся в стосунки з ним, наче в омут. Напрочуд забувши, як небезпечно грати з почуттями. Особливо з почуттями тих, чиї владні над тобою безмежні.