Шкаралупи. Кубики

Михайло Єлізаров — прозаїк, музикант, автор романів «Земля» (премія “Національний бестселер”), «Бібліотекар» (премія «Російський Букер»), «Pasternak» і «Мультики», збірників «Нігті» (шорт-лист премії Андрія Білого), «Ми вийшли покурити на 17 років» (приз читацького голосування премії «NOS»), «Буратини». Скорлу́пи. Все ж не оповідання, а радше літературні «речі», навмисно виставляють напоказ сліди своєї «зробленості». Простішими словами: це чотири різні механізми складання тексту — від максимально традиційного, що претендує на автобіографічність, до «експериментального» — звісно, в розумінні автора. Сто років тому формалісти вивчали так званий прийом як самодостатню сутність тексту. Перед читачем — чотири різні прийоми, чотири форми. Чотири сутності. Чотири скорлупи. Кубики — це сірі панельки, де живуть за чаклунськими поняттями й міліцейськими протоколами. Кубики — не Місце проживання, а Мова й Мислення. Кубики — це жорстокі й ніжні сни, записані в зошитах у клітинку». — МИХАЙЛО ЄЛІЗАРОВ.