Склеп у спадщину

Цілих три роки я вчилася й майже не знала горя. Але я навіть не могла припустити, що мій дар різко зміниться. Ні, я залишилася некроманткою, от тільки мерці раптом почали оживати — хай ненадовго, але вони почали ставати схожими на живих. На цьому потрясення не скінчилися: я була єдиною з дівчат, кому вдалося потрапити до Черґи Смерті, де я навіть поспілкувалася з Господинею. Але й це ще не все. Далекий родич залишив мені у спадок замок, у якому містився незвичайний склеп. Чим же він незвичайний?

Але про все по порядку…