Важко відповідати за все, особливо коли ти ще вчишся в школі. А Ташці доводиться і закінчувати за папу статтю, і влаштовувати весілля друзів родини, і влаштовувати крокодила в добрі руки, і, головне, — стежити за старим-старим будинком. Будинок живе своїм життям: зітхає вночі, скрипить підлогою й гуде водостічними трубами. У ньому все звично й усе незвично: пес, що говорить і співає, та кіт, що говорить, сусідка, яка пам’ятає ще похід Наполеона, тінь трохи божевільної прабабусі, старий домовик із причудами — і ще багато дивовижних та дивних історій.