«Сонце… весна… зелень навкруги… Добре. Ах, як добре!
Про що шепоче ліс? Не знаю.
Про що перешіптуються метелики й коники-дзвінчики? Теж не знаю.
А тільки добре! Так добре, точно знову мені три роки, і стара нянька плете мені вінок із польових ромашок.
Хочеться подружитися і із сонцем, і з річкою, і з буркотуном-лісом, який шумить та шумить про щось. А навіщо шумить і про що шумить — ніхто не зрозуміє й зрозуміти не може.
Чу! Що це? Не те пташка шарпнулася з кущів і зачепила мене крилом, не те метелик спурхнув на плече, дивиться… сміється…»