«Погляньте-но, друзі, який сердитий візник — як він січе конячку!.. І справді, вона біжить ледь-ледь… Чому так? Ах, бідолашний Гнєдко, та ж він кульгавий… — Ей, візнику, візнику! Тобі не соромно? Ти ж зовсім загубиш коня, до смерті заб’єш… — А мені що, — відповідає візник. — Кому ж усе одно вмирати: або мені, або йому! Сьогодні свято…»