«У нашій кімнаті… на стіні висів дивний малюнок: загадковий ліс — не справжній ліс, а такий, як у добрій — обов’язково добрій, Деніз! — чарівній казці. А в тому лісі — два старих мудрих королі з попелястими бородами й тьмяними коронами. І на долонях у цих старців лежить маленький казковий світ. Ти розумієш, Деніз? Цілий світ, а може бути, тільки одне королівство. Маленьке, але найсправжніше місто, а навколо ліс — нижче новонародженої травки, а люди, мабуть, такі крихітні, що розгледіти їх можуть лише проникливі й добрі очі мудрих королів». Але чи добрі ті, хто тримає це королівство на руках? Казка, яка обертається кошмаром.