— Прокидайся зараз же, збирай свої шмотки й забирайся, мерзота! — гаркоче чоловік, і сон як рукою знімає.
Ігор до нестями зол. Я ще ніколи не бачила його таким.
— Що ти таке говориш? У тебе поганий настрій? Або ти вирішив розіграти мене? — нервово сміюся.
— Ось, подивись.
У мене летить глянцевий журнал. Він кидає його так недбало, ніби я — сміття під його ногами.
Я беру тремтячими руками, і досі нічого не розумію. Пробігаю поглядом по рядках і застигаю.
— Це неправда. Ігорю, ти ж знаєш, як журналісти люблять вигадувати історії. — Пытаюсь виправдатися, але мій чоловік уже все вирішив.
Через чиїсь дурні брехні мій шлюб зруйнований, і я поняття не маю, як усе виправити.
Я люблю свого чоловіка, а тепер він усім серцем мене ненавидить.