Історія, описана в романі Курта Воннегута «Сирени Титана», відбувається в недалекому майбутньому, коли лише з’явився перший приватний космічний корабель. Його власником стає багатій Вінстон Румфорд.
Він летить у космос зі своїм псом Казаком, не боячись потрапити в одну з «хроно-синкластичних інфундибулумів» — точку простору, куди потрапивши будь-який об’єкт дематеріалізується й існує у вигляді «хвильового феномена, що пульсує по неправильній спіралі, яка починається на Сонці й закінчується біля зорі Бетельгейзе». Саме туди він і потрапляє.
Раз на 59 днів, коли Земля проходить через цю спіраль, Румфорд разом із собакою матеріалізуються на поверхні Землі рівно на одну годину.
Під час однієї з таких матеріалізацій, на власну вимогу Румфорда, до нього приїжджає інший мільярдер — Малаки Констант.
Малаки Констант був щасливчиком від народження. Він народився мільярдером і жив мільярдером, хоча навіть пальцем не ворухнув заради свого фінансового благополуччя.
У їхній розмові Румфорд повідомляє Константу, що потрапивши в хроно-синкластичний інфундибулум, він зміг бачити Істину — будь то минуле, майбутнє чи навіть думки співрозмовника. У цій розмові Констант дізнався, що йому особисто належить зробити — і що це його неминуча доля.
А належить йому, за словами Румфорда, відправитися разом із дружиною Румфорда на Марс, стати батьком її сина Хроно, повернутися на Землю, а потім — на супутник Сатурна Титан…