Синці на душі

У романі «Синці на душі» (1972), як і в багатьох романах письменниці, йдеться про любов — крихку, нерішучу, миттєву. Вірна собі Саган заводить своїх персонажів у лабіринт заплутаних стосунків: навколо Себастьяна й Елеонори кружляють дивні люди, намагаючись проникнути в таємниці брата й сестри, а ті, вишукані, стримані, іронічні, зі сміхом вислизають, адже вони підступні — тобто, за словами поета, «самі собі вірні»… Франсуаза Саган, і сама часто уникаючи докучливих життєвих зобов’язань, створюючи цей подвійний автопортрет, тим часом із азартом полемізує зі своїми шанувальниками й критиками, не забуваючи поглядати, чим же завершиться одисея її героїв.