Художнику важко жити без музики, як чоловікові — без жінки, яку люблять і яка любить. Для Олів’є Бертена, прославленого й заможного портретиста, ці дві ролі злилися в одну — в чарівній Анні, графині де Гільруа. Їхній зв’язок тривав дванадцять років, і весь цей час вони залишалися відданими одне одному.
Але натхнення не тримається вічно, а почуття змінює свій відтінок. Анна поступово старіє, її краса тьмяніє, і вона вже не так хвилює Олів’є — ні як жінка, ні як джерело творчості. І з дедалі зростаючим жахом він розуміє: день за днем його все сильніше тягне до юної доньки Анни — ніби в ній знову ожила і повернулася колишня, молода Анна…