Школа чоловіків

«Я виношу на суд Франції річ, яка може видатися нелепою. Немає нічого більш піднесеного й прославленого, ніж ім’я, з якого починається ця книга, і немає нічого більш скромного, ніж її зміст. Таке сусідство багатьом здасться дивним; знайдуться й ті, хто скаже, вказуючи на невідповідність: хіба не все одно, що увінчати глиняну статую перлами й діамантами або поставити розкішні портики й тріумфальні арки перед убогою хатою? Але, монсеньйоре, хай послужить мені виправданням те, що в цьому випадку я не міг вчинити інакше: бажання догодити Вашому височеству змусило мене присвятити Вам перший твір, який я видаю власним іменем. Я не приношу Вам дару — я лише виконую обов’язок; пошана не вимірюється зовнішньою пишнотою. Я вирішив присвятити Вашому височеству цю дрібничку, бо не міг ухилитися від сплати боргу. А якщо я не поширююся тут про прекрасні й гідні якості Вашого височества, то лише з справедливого побоювання, що такий високий предмет ще явніше підкреслить низькість мого приношення.

Я наклав на себе мовчання, щоб відшукати для таких достоїнств більш відповідне місце. У цьому присвяченні я претендую лише на те, щоб виправдати свій вчинок перед усією Францією й мати щастя сказати Вашому височеству, що маю честь бути з найглибшою повагою найнижчим, покірнішим і відданішим слугою Вашого височества.
Ж.-Б. П. Мольєр»