— Нікіте, давай розійдемося. — Ні, Ксю. НІ! Якщо справа в моїй матері, у її словах, то мені байдуже. Чуєш? Нехай подавиться своїми грошима, мені від неї нічого не треба.
— Навіщо ти мені без грошей? Навіть універ ти не зможеш закінчити, і хто візьме тебе на роботу з незакінченою вищою освітою? Я не хочу знову жити від зарплати до зарплати. Мені потрібен забезпечений чоловік.
— То все через бабки? Тому що в мене їх зараз немає?
— Так.
— Добре, Ксюха. Я тебе почув. Запам’ятай свої слова. Бо я, чорт забирай, знайду тебе через якийсь час і змушу пожалкувати за сказане.
— Прекрасно, чекатиму.