Шадринський гусак та інші оповідання

У основу повісті Є. Федорова «Шадринський гусак» лягла реальна історія, що сталася наприкінці XVIII століття. У деякому місті Шадринську сталася пожежа, внаслідок якої вогонь знищив половину міста. Розуміючи, що ця подія не закінчиться для нього нічим добрим, шадринський воєвода придумав, як вийти сухим із води, і відправив до Правлячого сенату донесення, у якому написав, що в день пам’яті пророка Іллі половина граду Шадринського вигоріла дотла, а з уцілілої половини граду таргани повзуть у поле. А це, мовляв, вірна ознака того, що гнів Божий не мине й другу половину Шадринська, і решта міста незабаром також згорить. Тож, проявляючи щиру турботу про жителів, чи не варто наказати їм зібрати свої пожитки й підпалити другу половину міста, аби воно не загорілося не вчасно. Прочитавши донесення, імператриця Катерина Олексіївна, яка перебувала в прихильному настрої, усміхнулася, потім розсміялася і, взявши до рук позолочене перо, накреслила на доповіді: «Цікаво бачити цього шадринського гусака. Який!» Монарша воля повергла воєводу в шок. То що ж тепер робити? Як викрутитися із ситуації? На допомогу міському голові приходить бувалий волокитник — писар Епишка… Чим завершилася ця майже детективна історія, ви дізнаєтеся, прослухавши повість «Шадринський гусак». Також до збірки увійшли оповідання «Псиноголовий Христофор» і «Незвичайне піднесення Савви Собакіна».