«Трейр, син Трайна, онук Ґрейра з роду північних драконів дуже любив грозу. Дорослі інколи бурчали на нього: мовляв, що це за забави, але він собі й далі ловив блискавки крилами й злітав геть від рідного острова в саму негоду. Особливо за нього не хвилювалися, щоправда, часом порикували, аби він не забувався. Та він і на Великий Лід літав — от тільки не питаючи; якби спитали, то заборонили б. І ще батько колись пошепки сказав, що в молодості теж бешкетував: літав і на південь, але там для їхнього племені надто жарко.
А потім — одне діло зустрітись із родичами в замку біля моря, а інше — летіти через пів світу! До того ж людей стало забагато: скрізь їхні кораблі, аероплани, гармати — куди подінеться чесний дракон, хоч і впрямь на Місяць улетіти хочеться!..»