Романи Марії Воронівої повертають нас у недавню епоху — непросту, але по-своєму близьку. Самотні, загублені люди шукають кохання й усе ж знаходять його, хоча за право відчути це почуття їм нерідко доводиться боротися.
Елеонора Львова рано зрозуміла в Смольному інституті: одного титулу княжни недостатньо, щоб здобути сімейне щастя. Потрібні краса й гроші, а в цієї розсудливої й розумної дівчини немає ні того, ні іншого. Тому, не чекаючи випускного балу, вона залишає Смольний і обирає шлях сестри милосердя. За її плечима — тисячі врятованих. Лише на власну долю часу й сил не лишається: Елеонора безнадійно любить лікаря Воїнова, який іде служити до Червоної армії — і для дівчини «з благородних» це почуття виглядає майже як злочин.