Срібляcті хмари

Легенд про тунгуський метеорит безліч. Одна з них з’явилася нещодавно: «Головний конструктор космічних кораблів Сергій Корольов, як стало відомо сьогодні, виявився організатором вертолітної експедиції в район Подкам’яної Тунґуски.

А раптом знайдеться шматочок космічного корабля інопланетян? Як би він знадобився для конструювання радянських ракет…»

Дивно, але ні сам Сергій Павлович, ні його друзі та соратники ніколи не згадували про пошуки цього метеорита. І хоча видатний учений був великим мрійником, часто розповідав космонавтам про майбутні польоти в космос, про нові кораблі й орбітальні станції, однак легендами про прибульців з інших світів він не надто захоплювався. То «вертолітної експедиції» не було?

Напевно, так і слід було б відповідати, якщо б… така експедиція справді не відбулася. Але взимку 1960 року вона все ж таки відбулася.

Корольов був похмурий і злий. Минув уже другий день після запуску ракети, а про долю контейнера нічого не було відомо. Ще хвилинами раніше, коли телеметристи намагалися довести йому, що, на жаль, «інформації мало і вона суперечлива», він тицьнув пальцем у телеграму й прочитав: «Політ ракети став некерованим. У зв’язку з цим контейнер із піддослідною твариною впав десь за Єнісеєм».

— Скажіть спасибі, що народ нам вірить, — сказав Корольов, — розуміє: нам складно працювати. Але якщо й надалі працювати так, як будемо дивитися людям у вічі? А?.. Ходіть.

Телеметристи мовчки зібралися біля дверей. Керівник відділу хотів затриматися, щоб щось сказати, але, помітивши, що Ес-Пе не дивиться на них і зайнявся паперами, вирішив зайти іншим разом — коли в Головного буде кращий настрій.

Корольов дуже втомився за ці дні. Треба було пояснювати, виправдовуватися, доводити, що в їхній галузі техніки працювати не так легко й гладко, як хочеться. Про причини відмови апаратури він поки що не міг сказати нічого. Сьогодні йому передали телеграму з Лондона. Кореспондент ТАРС повідомляв, що газети опублікували протест Товариства захисту тварин. Мовляв, ці любителі собачок дуже турбуються про Мушку й Пчелку, яких «росіяни відправили на вірну загибель» у грудні.

Наче ті леді й джентльмени з серцем, а він, Корольов, — жорстока людина, яка відправляє цуценят на той світ.