Дві могутні сили зійшлися на древній пермській землі. Православний Господь, ім’ям якого творять свої справи люди великого князя Московського, і язичницькі боги вогулів — темні й страхітливі. Дві культури, дві цивілізації, два образи життя… Але чи така вже велика прірва між ними? Чи так сильно відрізняються тайгові язичники від богобоязних християн? Тут, на Уралі, в крові й полум’ї кується нова культурна спільність, переплітаються долі людей і народів. Тут шамани-смертники на бойових лосях ідуть у бій крізь кривавий морок; тут дихає й гуде гора Мертва Парма, прибіжище втікачів; тут зраджують і вбивають за давню Каннську Танги, що дає владу над племенами і народами; тут таємничо усміхається Золота Баба, паморочить голови російським ратникам, а в нетрях нишпорить вогненний ящір Гондир. «Незмірно, розгалужено й неймовірно захопливо — про те, як люди, боги й народи йдуть дорогами долі» — так охарактеризував «Серце парми» письменник Леонід Юзефович.