Твори Олександра Вельтмана (1800—1870), письменника, історика, вченого-археолога й етнографа, користувалися великою популярністю в 30—40-х роках минулого століття. Літературний талант Вельтмана відзначали Пушкін і Бєлінський, Некрасов, Достоєвський, Л. Толстой. Роман «Серце і Думка» (1838) відіграє особливу роль у творчості письменника, знаменуючи перехід від ранніх романів фантастично-романтичного плану до творів реалістичного напряму. Приваблюючи чітко вираженою гуманістичною спрямованістю, роман водночас демонструє характерні художні особливості Вельтмана-прозаїка: яскраві замальовки життя російської провінції та столиць; химерний сюжет із майстерним переплетенням фантастики й побуту; влучні образні характеристики; гумор, то м’який, то пустотливий; оригінальну, незвичну мову, стиль і сам тон напівказкового оповідання-притчі.